Для крил швидкісних моделей варто вибирати двоопуклі профілі, тому що основною вимогою в цьому випадку є мінімальний профільний опір.

Профілі з тупим округленим носком і максимальною ввігнутістю, розташованої ближче до середини хорди, характеризуються плавною зміною на кутах атаки більше критичного. Різке падіння су за критичними кутами атаки мають профілі з гострим носком, і застосовувати їх не треба, тому що при польоті моделі випадково (від пориву вітру) може збільшитися кут атаки й виникнути обертання моделі щодо напрямку польоту.

У цьому випадку вертикальні швидкості крил різні по напрямку: у крила, що опускається, швидкість спрямована долілиць, а в поднимающегося нагору. Складаючись із поступальною швидкістю руху моделі, ці швидкості дають результуючі швидкості, різні по напрямку для правого й лівого крила. Кути атаки крил тому також будуть різні.

Крило, що має більший кут атаки, може мати меншу піднімальну силу, і обертання не тільки не припиниться, а підсилиться. Описане явище називається самообертанням. Самообертання є причиною штопора. Модель може розбитися, якщо ввійде в штопор, на малій висоті. Якщо кінцям крил додати негативні кути установки, відгинаючи їхні задні крайки на 3 4°, то самообертання буде відбуватися при більших значеннях кутів атаки, і поперечна стійкість моделі збільшиться.

Такі профілі при недостатньо ефективному оперенні скоріше забезпечать збереження стійкості моделі. Зменшення ст дозволяє зменшити міцність крила, тому що крутіння в цьому випадку менше. При цьому профілі, у яких відносна ввігнутість розташована ближче до носка, мають менші значення.

Оскільки, основними все-таки є міркування, викладені вище, при виборі профілю доводиться поступатися прагненням одержати мінімальні значення. Вибір форми крила в плані. Однак, якщо зрівняти величини індуктивного опору крил з подовженням х, при тому самому значенні коефіцієнта піднімальної сили, наприклад, при су = 0,6, то вийде: для трапецієподібного крила г. = 0,0193 для прямокутного крила св. = 0,0203.

Вона стане ще менше, якщо кінці прямокутних крил закруглити. Якщо врахувати також, що при трапецієподібній формі крила зрив потоку на кінцях починається раніше, ніж у середній частині крила, то стане очевидним перевага для літаючих моделей прямокутних крил із закругленнями на кінцях. У прямокутному крилі легше витримати профіль по всім розмаху, тому що всі нервюри однакові.